Здавався б, не настільки вуж великий винахід сірника. На перший погляд, що може бути простіше цього знайомого всім предмета? Але в дійсності історія створення сірника на всім протязі, поки сірник не придбав свій сучасний вид, дуже захоплюючий. Напевно, ніхто не стане сперечатися з тим, що цей винахід одне із самих удалого й необхідних для людства.

Нам, людям, що живуть в XXI столітті, важко навіть представити, якою величезною проблемою було добування вогню, скажемо, у часи Древнього Рима. Римляне стукали каменем об камінь, намагаючись висікти іскру й підпалити нею скіпу, покриту сіркою. Знову й знову доводилося висікати іскри, поки, нарешті, не займався вогонь. Ще раніше первісні люди добували вогонь тертям за допомогою сухих паличок. У Середні століття людство практично не просунулося вперед у справі добування вогню.

Іскрою, висіченої всі тим же древнім способом, підпалювали сухі мохи або сухі ганчірки. І лише в XVII столітті, коли був відкритий фосфор, здатний запалюватися при дуже низькій температурі, з'являється перша подоба сірників. В 1681 році англієць Роберт Бойль догадався покрити скіпу розчином сірки й фосфору. Такі скіпи загорялися від першої ж іскри, але настільки ж легко запалювалися й від ненавмисного нагрівання, тому в побуті вони були дуже небезпечні. Наприкінці XVIII століття з'явилися "хімічні сірники".

Нанесений на них склад запалювався, коштувало капнути на нього сірчаною кислотою. Звичайно, у побуті вони були не дуже-те зручні. А в 20-е роки XIX століття англійський аптекар Джон Уокер винайшов сірника, схожі на сучасні, але значно більшого розміру. Їхні голівки запалювалися від тертя об будь-яку шорстку поверхню (у старих фільмах можна побачити такі кадри, у яких персонаж фільму хоробро запалює сірник об підошву свого черевика, а герой Чарли Чапліна взагалі робив це, чиркнувши сірником по своїм штаням).

Як це часто буває в науковому світі, Уокер зробив своє відкриття випадково. Якось, працюючи в лабораторії над черговою вибуховою речовиною, вона помішував уміст колби довгої дерев'яної щепочкой. Через якийсь час на щепочке утворилося стовщення із цієї речовини. Аптекар спробував стряхнути його й випадково об щось чиркнув. Щепочка зайнялася! Спочатку Уокер просто розважав цим фокусом своїх знайомих

Щепочки, попередньо опущені в суміш сульфіду сурми, поташ хлорату, смоли й крохмалю, незмінно загорялися при швидкому терті об будь-яку поверхню, приводячи в захват публіку. Однак аптекареві не вистачило практичної кмітливості: він не став офіційно заявляти про свій винахід і згодом, напевно, не раз пошкодував про це. Незабаром якийсь Сэмуэль Джонс, людина, більше розторопн і заповзятливий, випустив, партію сірників з ефектною назвою "Люцифер". Вони продавалися в металевих коробочках і користувалися більшим попитом.